13 | 12 | 2017

Особливості гемодинаміки у новонароджених з асфіксією, стратифікованих відповідно до і/d поліморфізму гена ангіотензин-перетворюючого ферменту 

О.М. Ковальова, В.І. Похилько , О.В. Коробка, Ю. І. Чернявська, Ю.О. Гончарова м. Полтава 

Вступ. Важливою складовою у розвитку перинатальної патології передчасно народжених дітей є стан ренін-ангіотензинової системи (РАС), який визначається, в першу чергу, поліморфізмом гена ангіотензинперетворюючого ферменту (angiotensin-convertingenzyme, АСЕ), – ключового ферменту не тільки РАС, але й калікреїн-кінінової системи. 

Мета. Дослідити перебіг асфіксії та стан гемодинаміки в перші три доби життя у новонароджених з асфіксією, стратифікованих відповідно до генотипів АСЕ гену. 

Методи дослідження. Проведено дослідження, в яке включено 70 доношених новонароджених масою при народженні від 2500 г, які лікувалися у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених лікувальних закладів Полтавської області упродовж 2009–2011 рр. з діагнозом помірної або тяжкої асфіксії (згідно МКХ–10). Стан гемодинаміки вивчали за такими показниками: частота серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ) систолічний, АТ діастолічний, АТ середній, погодинний діурез, частота застосування дофаміну, початкова доза необхідна для стабілізації гемодинаміки та тривалість застосування медикаментозної підтримки гемодинаміки. Аналіз проведений із застосуванням статистичної програми SPSS. 

Результати. Серед дітей з асфіксією генотип ІІ АСЕ гену виявлено у 16,7% дітей, генотипи ІD та DD у 63,3% та 36,7% дітей відповідно. Немовлята з генотипом DD мають вищий ризик мати тяжкий перебіг асфіксії, ніж немовлята з генотипами ІІ або ІD (50% проти 14,6%; ВШ 5,86 (95% ДІ 1,84–18,65, р=0,003). Виявлено також достовірні відмінності між дітьми с різними генотипами АСЕ гену у значеннях основних гемодинамічних показників. Так, середнє значення діастолічного АТ на першу добу життя було вищим у немовлят з генотипом DD, ніж у немовлят з генотипом ІІ (30,0Ѓ}2,6 мм рт ст. проти 24,36Ѓ}1,53 мм рт ст., р=0,016), середнє значення середнього АТ на третю добу життя було вищим у немовлят з генотипом DD, ніж у немовлят з генотипом ІІ та ІD (49,50Ѓ}1,38 мм рт ст. проти 42,56Ѓ}2,29 мм рт ст. та 44,16Ѓ}1,27 мм рт ст., відповідно р=0,040 та р=0,037). Не зважаючи на вищі цифри АТ у новонароджених з генотипом DD, по%годинний діурез у них був нижчим за аналогічний показник дітей з генотипом ІD або ІІ (2,59Ѓ}0,34 мл/ кг/год проти 3,71Ѓ}0,29 мл/кг/год та 3,56Ѓ}0,41 мл/кг/год, відповідно р=0,035 та р=0,097). Показники ЧСС, систолічного АТ у немовлят, сертифікованих відповідно до генотипів АСЕ гену, достовірно не відрізнялись. Частота застосування дофаміну та/і добутаміну, початкова доза необхідна для стабілізації гемодинаміки та тривалість їх застосування були майже однаковими. 

Висновки. Результати досліджень свідчать про наявність асоціацій між DD генотипом АСЕ гену та розвитком тяжкої асфіксії у новонароджених, а також про достовірні вищі рівні середнього значення діастолічного АТ, середнього АТ упродовж перших трьох діб життя у немовлят з DD генотипом, ніж у дітей з ІІ генотипом.