12 | 12 | 2017

Актуальні питання виходжування недоношених дітей

Л.В. Колюбакіна, О.В. Власова

Недоношеність являє собою одну з найбільш важливих проблем системи охорони здоров'я в усьому світі. Внаслідок передчасного народження випадає значний період внутрішньоутробного розвитку з належним йому біологічно обумовленою специфікою, в зв'язку з чим різко змінюються умови подальшого дозрівання життєво важливих структур організму та вдосконалення їх функцій. Статистика свідчить про високу смертність таких дітей в перинатальному та неонатальному періодах, а також про наявність високого проценту недоношених дітей, що страждають в подальшому відставанням фізичного та інтелектуального розвитку, формуючи нервово-психічну патологію.

Епідеміологія.

В різних країнах частота недоношуваності складає від 3,6 до 16%. На недоношених дітей припадає значна частина перинатальної і дитячої смертності: біля 60% випадків мертвонароджуваності, 50-70% ранньої неонатальної смертності та 48-66% малюкової смертності. Питома вага передчасних пологів в Україні становить біля 5%.

Прогноз життя недоношених дітей безпосередньо залежить від терміну гестації та маси тіла при народженні. Група дітей з масою тіла 1500 г і нижче (менше 30-31 тижня гестації) складає тільки 2% від числа, які народилися живими, проте в 70% випадків смерті в неонатальному періоді (за винятком вроджених аномалій) - це діти з масою тіла до 1500г. Згідно статистичних даних у світі частка дітей, які залишаються живими при терміні гестації до 23 тижнів складає 0%, 23 тижні-15%, 24 тижня- 55%, 25 тижнів-79%. В Україні цей показник коливається від 22 до 25%, проте ці діти в 77% - 88% випадків формують неврологічну інвалідність.

Визначення. Згідно наказів МОЗ України №179 та №584 недоношеною новонародженою вважається дитина, яка народилася у термін вагітності з 22-го повного до 37-го повного тижня (154 - 259 повних діб, рахуючи від першого дня останнього нормального менструального циклу) незалежно від маси тіла та зросту дитини при народженні за наявності ознак життя таких як серцебиття, дихання, довільних рухів м'язів, пульсації пуповини.

За масою розділяють:

-Мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 2500 г

-Дуже мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 1500 г

-Надзвичайно мала маса тіла при народженні - маса тіла новонародженого менше 1000 г (500-999 г).

Окрім того, виділяють новонароджених дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку - дитина, яка народилась у термін вагітності від 37 повних тижнів вагітності (від 259 повної доби) і має показники фізичного розвитку менші за відповідні для даного гестаційного віку (< 10 перцентиля за перцентильними таблицями) та недоношених новонароджених дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку - дитина, яка народилась передчасно у термін вагітності до 37 повного тижня вагітності (154 - 259доби) і має показники фізичного розвитку менші за відповідні для даного гестаційного віку (< 10 перцентиля за перцентильними таблицями).

Чинники ризику народження недоношених дітей: соціально- економічні та демографічні, соціально-біологічні, клінічні.

До соціально-економічних та демографічних чинників можна віднести: відсутня або недостатня медична допомога, погане харчування, незадовільні матеріально-побутові умови, шкідливі звички, професійні шкідливості, небажана вагітність, низький рівень освіти, позашлюбна вагітність.

До соціально-біологічних чинників відносяться: вік матері менше 17 та більше 30 років, вік батька менше 18 та більше 50 років, попередні аборти, різниця між пологами: менше одного року або більше 10 років, низький зріст жінки, малорухомий спосіб життя, кліматичні та сезонні коливання.

Клінічні чинники: екстрагенітальні захворювання матері, особливо загострення або їх декомпенсація під час вагітності, хронічні захворювання сечостатевої системи, ендокринна патологія, оперативне втручання під час вагітності, аномалії будови жіночої статевої сфери, психологічні та фізичні травми, гестоз тривалістю більше 4 тижнів, багатопліднавагітність,екстракорпоральнезапліднення,

антифосфоліпідний синдром у матері, плацентарна недостатність, захворювання плоду, тазове передлежання плоду.

Рівень виживання недоношених немовлят залежить від місця народження, маси тіла, гестаційного віку, статі, расової приналежності, багато- чи одноплідної вагітності, соціально-економічного стану батьків, якості харчування вагітної, якості акушерського спостереження та допомоги, рівня лікувального закладу, в якому народилася дитина та рівня надання медичної допомоги новонародженій дитині.

Чинники ризику смерті недоношених дітей: кровотеча у матері перед пологами, багатоплідна вагітність, пологи в сідничному передлежанні, відсутність стероїдної терапії у матері з метою профілактики РДС, перинатальна асфіксія, чоловіча стать, гіпотермія, хвороба гіалінових мембран.

Для оцінки ступеня зрілості недоношеної дитини, відповідності до її гестаційного віку використовують дані антропометричних досліджень до терміну гестації за центильними таблицями та таблицями сигмальних відхилень, даними морфологічних та функціональних ознак недоношеності, проводять оцінку гестаційного віку дитини за шкалою Баллард. далее